Безпечність харчових продуктів: сік чи нектар — що ви купуєте насправді?

Ця новина написана для людини біля полиці: що взяти до сніданку. Але та сама етикетка відповідає ще на два питання, яких Держпродспоживслужба не ставить — скільки з пакета вийде спирту і чи піде бродіння взагалі.

1. Нектар — то вода, за яку ти платиш як за сік

Держпродспоживслужба називає цифри, і вони прописані в законі, а не на око. Мінімальний вміст фруктової частини для нектару:

• чорна смородина — 25 %
• слива — 30 %
• абрикос — 40 %

Решта пакета — вода й цукор. Напис «вміст фруктової частини: не менше … %» має стояти в одному полі видимості з назвою, тож шукати його довго не доведеться.

Для браги то означає просту річ. Спирт вийде і з нектару — цукор нікуди не дівся, його ж туди й доливають. А от аромат сливи в тебе буде рівно з тих 30 %. Заплатиш за той самий спирт, а сливи в напої буде втричі менше.

2. «Без додавання цукру» — не «без цукру»

Фрукт свій цукор має завжди. Напис на лицьовому боці каже лише те, що зверху не досипали.

Єдина чесна цифра на пакеті — рядок «з яких цукри» в таблиці поживної цінності. Саме з неї рахують, а не з назви й не з картинки.

Звичайний яблучний сік — це десь 100–110 г цукру на літр. То приблизно 6 % об. у готовій бразі. З десяти літрів соку матимеш близько 0,6 л абсолютного спирту — півтора літра сорокаградусного.

Порахуй свій пакет до того, як ставити: іноді виходить, що дешевше взяти яблука.

3. Порядок фруктів у назві — то порядок за часткою

За загальним правилом фрукти в назві стоять за спаданням частки соку чи пюре. «Яблуко-вишня» значить, що яблука більше. Три й більше видів — пишуть «суміш фруктів», і тоді все одно лізеш у склад.

Дрібниця, але вона економить час: назву видно здалеку, склад треба читати.

4. Чого в новині немає — а воно для нас головне

Про консерванти не сказано жодного слова. А для браги то питання номер один.

Сорбат калію (Е202) дріжджі не вбиває — він не дає їм розмножуватись. Брага стартує ледь-ледь і стає. Виглядає як «погані дріжджі», а насправді ти купив пакет, у якому бродіння заборонене виробником.

Те саме з бензоатом натрію (Е211) і сульфітами (Е220–Е228).

Новина про це мовчить, бо для покупця то й не проблема: консервант там стоїть законно й безпечно. Проблема суто наша.

А ще сік бідний на азот. Дріжджам є що їсти, але нічим будуватись — підживка тут не примха, а норма.

Чек-лист біля полиці

• Повна назва: сік, відновлений сік чи нектар. «Із концентрату» — то спосіб виготовлення, а не ознака поганого продукту.
• «з яких цукри» — з цього рядка рахуєш вихід. Усе інше на пакеті — реклама.
• Склад: побачив Е202, Е211 або сульфіти — клади назад, брага не піде.
• Вміст фруктової частини — якщо береш нектар і хочеш аромату, а не спирту.
• Умови зберігання після відкриття — вони часто інші, ніж для закритого пакета. Для двадцяти літрів, які стоятимуть добу до постановки, то не пусте.

Коротко

Читай не назву, а два рядки: «з яких цукри» і склад. Перший каже, скільки буде спирту. Другий — чи буде він узагалі.

Хто вже ставив на магазинному соку — напиши в спільноті, на якому пішло, а на якому стало. Зберемо список марок, що реально бродять.